Сульфаніламіди мають такі переваги, як широкий антибактеріальний спектр, стабільні властивості, низька ціна та різноманітність препаратів на вибір. Основною структурою сульфаніламідів є п-сульфаніламід. Він може перешкоджати синтезу бактеріальної фолієвої кислоти та впливати на її ріст і розмноження, тим самим пригнічуючи більшість грампозитивних бактерій і деякі негативні бактерії.

Бактерії, які дуже чутливі до сульфану, включають: Streptococcus, Pneumococcus, Salmonella та ін., а помірно чутливі: Staphylococcus, Escherichia coli, Pasteurella, Shigella, Listeria, деякі Actinomyces і Treponema hyodysenteriae Також чутливі до сульфаніламідів; також ефективний проти деяких найпростіших, таких як кокцидії. Бактерії, чутливі до сульфаніламідів, можуть розвинути стійкість.

У реальному застосуванні сульфаніламіди часто використовуються в поєднанні з іншими препаратами. Більшість несприятливих наслідків тривалого застосування ранніх сульфаніламідів – це порушення сечовивідних шляхів, ниркова недостатність і зменшення споживання корму.

Для того, щоб зменшити його токсичні та побічні ефекти, по-перше, дозування має бути відповідним, і його не слід збільшувати або зменшувати за бажанням. Якщо дозування занадто велике, це посилить токсичні та побічні ефекти, а якщо дозування занадто мало, це не тільки не матиме терапевтичного ефекту, але й призведе до розвитку стійкості патогенних бактерій до ліків. По-друге, використовувати з іншими препаратами, такими як ампролін і сульфаніламідні синергісти, щоб зменшити дозування. По-третє, якщо формула дозволяє, можна додати рівну кількість бікарбонату натрію. По-четверте, бактерії можуть виробляти різний ступінь перехресної резистентності до сульфаніламідних препаратів, тому, якщо вони стійкі до певного сульфаніламіду, не можна переходити на інший сульфаніламід. Загалом, початкову дозу сульфаніламідних препаратів необхідно подвоїти, а після гострого періоду препарат слід наполягати на прийомі протягом 3-4 днів, перш ніж його можна буде припинити.